Один альпініст зважився підкорити вершину, яка вважалася однією із найважчих. Бажаючи присвоїти всю славу собі, він вирішив зробити це сам.
Але вершина не піддавалася просто так. Стемніло. Зорі і місяць у ту ніч сховалися за хмари. Було темно, хоч око стрель. Але альпініст не спинився.
Й от на одному небезпечному виступі він посковзнувся і зірвався вниз. І напевне би загинув, якби не застрахувався, як досвідчений верхолаз.
Повиснувши над безоднею у цілковитій темряві, нещасний викрикнув:
– Боже, благаю, врятуй мене!
І раптом якийсь голос промовив з неба:
– Ріж мотузку.
Але бувалий альпініст тільки міцніше схопився за неї, безпорадно повиснувши. Він так і не зважився відрізати її.
Наступного дня загін рятувальників знайшов тіло замерзлого альпініста, що уп’явся у мотузку, що висіло на півметра над землею.
Довіртеся Богові!
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта