Якось два вершники вирішили виїхати на високу гору. Перший хотів довести, що Бог тільки й уміє вимагати від людей молитов і ніяк не бажає полегшити їхній тягар. А другий бажав випробувати свою віру. І коли надвечір добрались вони до вершини, з темряви пролунав голос:
– Наберіть каміння з землі, навантажте ним своїх коней.
– Ні, ти чув? – вигукнув обурено перший вершник. – Ми й так ледве дійшли сюди, а Він хоче покласти на нас ще більший тягар! Я ніколи не кластиму на спину своєму коневі якісь кругляки! Ні!
А другий послухався і зробив те, що повелів Бог. Вони закінчили спуск вже на світанку, і тоді у перших променях сонця заблищали ті камені, які взяв з собою благочестивий вершник, бо то були найсправжнісінькі діяманти.