Маленький хлопчик спитав у мами:
– Чому Ти плачеш?
– Тому, що я жінка.
– Не розумію.
Мама обняла його і сказала
– Ти цього ніколи не зрозумієш, ніколи.
Тоді хлопчик спитав у батька:
– Тату, чому мама інколи плаче без причин?
– Усі жінки інколи плачуть без причини, – тільки й зміг відповісти батько.
Згодом, хлопчик виріс, став чоловіком, але не переставав дивуватися – чому ж жінки плачуть?
Врешті решт спитав він у Бога і Бог відповів:
– Замисливши жінку, я хотів, щоб вона була досконала. Я дав їй плечі такі сильні. щоб держати цілий світ. і такі ніжні, щоб тримати дитячу голівку. Дав їй дух такий сильний, щоб терпіти пологи та інший біль. Я дав їй волю таку сильну, що вона йде вперед коли падають інші, і піклується про недужих та втомлених наскаржачись. Я дав їй доброту любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я дав їй силу підтримувати чоловіка попри всі його вади.
Я створив її з його ребра. щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що добрий чоловік ніколи не завдає жінці болю навмисне. Але подеколи випробовую її сили стати пліч-о-пліч з ним без вагань. І, врешті, я дав їй сльози і право проливати їх де і коли потрібно. І тобі, сину мій, треба зрозуміти, що краса жінки в очах. які відкривають двері до серця, туди, де перебуває любов.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта