Одного разу приятель вказав мені на сліпця, що, як звичайно, сидів під церквою.
– Дивись, – це наймудріша людина нашого краю, – сказав мені приятель. Я підійшов до сліпця, щоб привітатися з ним.
Поговоривши трохи, я спитав його:
– Вибачте за моє питання, але відколи ви сліпі?
– Від народження, – відповів він.
– А яку дорогу ви собі вибрали в житті?
– Я – астроном.
Поклав руку на свої груди і сказав:
– Стежу, досліджую всі ці сонця і місяць, і зорі. (Жібран)
Жінка, хвора на рак, вирішила присвятити свої останні дні тому, щоб пізнати себе.
У своєму щоденнику вона написала: “Я почала застановлятися над своїми думками, над предметами, що вибираю, книжками, що читаю, людьми, яких люблю, і побачила, що вони – відблиск мене і свідчать про мене. Таким чином я пізнала дивну особу – саму себе. Те, що найкраще я усвідомила, довідавшись, що маю покинути все це, – є факт, що єдина річ, якою я справді володіла, була справді я; те, ким я є. Вмираю від раку, але я ніколи не була такою живою і так сповненою щастям”.
Бруно Ферреро
Фото: vk.com