Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

«Якщо ми маємо наміри знайти Бога – то Він сам нас знайде»

Сьогодні, у дощовий суботній день усі волонтери мали змогу відшукатиРеколекції цей промінчик Божої любові, тепла, який щосекунди супроводжує нас, але про який ми так рідко пам’ятаємо. але про який ми так рідко пам’ятаємо.

Не лякайтеся, що тут багато тексту, просто намагаюся описати частину сказаного і над чим ми роздумували для тих, хто на превеликий жаль не міг бути присутній..

У цій статті я не хочу зосередити увагу на своїх почуттях, не буду вглиблюватися у свої думки, і жодне розумне речення не буде моїм, усе нижче написано – це всі напрацювання сестри Оксани Пелех, через яку Бог сьогодні промовляв.

День віднови – ще так можна трактувати слово «реколекції». Темою наших реколекцій була «Він і я». Наша спільна зустріч розпочалася із знайомства, кожному з нас було поставлене маленьке завдання, написати на листочку своє ім’я, три речі, які ми любимо в собі, три речі, які ми б хотіли змінити та що ми очікуємо від реколекцій, ну і звичайно, щоб наші записи не пропадали даром, ми ними поділилися з усіма.

Найперша хороша думка – Бог очікує, а ми отримаємо те, що нам потрібно. Реколекції – це  сюрприз. Бог зажди готовий дарувати нам щось нове, але чи ми готові приймати ці подарунки, можливо  нам потрібно просто подарувати Богові ключ від нашого серця?

РеколекціїМабуть ми часто задаємо собі запитання «Чому я не можу зрозуміти Бога, чому в мене не має з ним щирої розмови? Чи відчуваю я прагнення особистого стосунку з Христом?» Поглянувши на двох учнів Ісуса – Петра і Юди ми можемо побачити, що обоє вони  були покликані, постійно були присутні біля Христа, але Петро став Скелею, а Юда ні. Основним і дуже важливим було те, що Петро сумнівався, Петро падав, але він завжди шукав спілкування з Богом, і нам необхідно  постійно спілкуватися з Богом, і навіть якщо ми помиляємося – завжди Його шукати. Першим пропонованим текстом для роздумів, над яким ми роздумували, і ви маєте таку можливість був уривок Йо 15, 1-5.

Кожна наша наука була розділена смачною перекускою, тому в цьому моменті, якщо ви порозважали, можете сміливо випити горнятко чаю, і приступимо до другої науки.

РеколекціїДуже часто ми маємо фальшиве уявлення про Бога і, щоб Він нас торкнувся потрібно собі зізнатися: «Ким є для мене Бог?!» Можливо ми сприймаємо Бога як «банк», чи можливо як «швидку допомогу», чи може як «царя», який має прийти і привести лад у суспільстві і нарешті навести порядок? А можливо Бог для мене «невдаха», який не може попасти в ціль, не може у всьому навести лад і пора все брати у свої руки? Чи можливо як «поліцейського», який записує кожен наший гріх, а потім виписує штраф? Чи як «дідуся», який сидить на небі і спостерігає… Наше сприйняття може бути різне, але потрібно собі зізнатись. Нам потрібно навчитися спілкуватися з Богом як з другом. Визнання правди – це перший крок до визволення. Образ Бога у нас є фальшивий. Чим Він є на справді, і те що є фальшиве не потрібно боятися втратити. Наша молитва і віра повинна зростати. Якщо я не хочу будувати стосунки з Богом – то це фальшиве уявлення про Бога. В уривку               Осія 11, 1-4 ми можемо побачити що Бог любить нас безумовно. Любов не потрібно заслуговувати, Бог нас вже любить, і якщо б ми усвідомлювали любов Божу, то нам би вже нічого не було потрібно. Бог з нами  протягом усього життя, ми є для Бога УНІКАЛЬНІ. Бог любить нас навіть тоді коли ми спимо. Бог завжди дивиться на нас з любов’ю, і Його погляд змінює життя. Божа любов готова нас шукати по всій землі і  завжди радіє коли ми приходимо до Нього. Бог не логічний, Він шукає нас, кожного, щоб ми були з ним, і в притчі про загублену вівцю ми можемо це побачити. Найголовніше для нас – признати, що Бог нас любить і не боятися відкривати Бога і будувати стосунок з Ним як із живою особою.

Малесенький відступ. Я завжди повторюю, що в монастирі настільки смачно, що напевно то ангелики завжди допомагають готувати їсти, і не сумнівайтеся, – обід був дуже смачний. Часто ми, волонтери, любимо такі наші спільні зустрічі за те, що ми разом, можливо ми не до кінця були у молитві і розважаннях, але ми отримали ту Божу любов, бо Він не просто нас посилає у певні місця, а завжди з поставленою метою, тільки ми не завжди знаємо, що ми маємо бути саме тут і саме зараз.

Після маленького відступу повернемося до третьої науки – вартість. Ми настільки звикаємо до думки «щоб нас любили – треба заслужити». Часто ми всередині ніби ставимо собі галочки «те зробив, те виконав»,  і забуваємо що найбільшою цінністю є те, ЩО МИ Є. Ми залежні від того, що про нас говорять, але Бог промовляє «Ти мій улюблений/улюблена син/дочка» і це є найбільшою цінністю. Кожен із нас є дорогоцінним каменем, із раннього дитинства ми є добрими, але від постійного спілкування із світом і ставленням умов «якщо ти будеш…. – то я буду тебе любити», ми губимо свій дорогоцінний камінь десь далеко в середині.
Реколекції
Часто наша вартість проявляється у тому, що ми постійно вважаємо себе у чомусь винними, залежимо від чужого настрою, не вміємо приймати похвали чи критики та не вміємо будувати межі, чим часто шкодимо собі, впускаючи усіх у середину своєї душі. Щоб побачити свою вартість не потрібно багато – лишень щоб нас приймали такими якими ми є, але це не означає, що можна себе настільки поводити погано і казати що «Приймайте такою якою я є». Гріх не може закрити красу людини, яка покликана Богом до життя, через сповідь ми можемо навчитися цінувати себе. Ми – перлини, ми є Божі діти. В уривку Лк 5, 1-11 Ісус показує вартість, віру в людину. Часто ми повторюємо людям «Відійди», так часто що навіть і Богові говоримо Відійди, бо я грішний/грішна. Нам потрібно усвідомити, що ми є «перлини» і тоді у нас ніхто не зможе забрати, що ми є гідні. Часто Ісус повторював «Зречися себе та йди за Мною», та щоб зректися себе – треба себе мати.

Про свою вартість треба піклуватися: знайти доброго сповідника, знаходити час на святкування, пізнати себе, турбуватись про своє тіло, здоров’я, мати особистий стосунок з Богом та почуття гумору.
Реколекції
На кінець розважань у нас було завдання намалювати те, що найбільше торкнулося серця. Ну а завершальною частиною наших реколекцій була найближча зустріч з Господом – Божественна Літургія.

Дякуємо сестрам Пресвятої родини, що нас прийняли та смачно годували, та сестрі Оксані за те, що промовляла слово Боже до нас.

І дуже гарна і влучна фраза: «Якщо ми маємо наміри знайти Бога – то Він сам нас знайде».

 Ірина Вітник, волонтер

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


× шість = 30

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>