Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

Волонтерський вікенд на Закарпатті

Руїни Невицького замкуЦього разу наші дороги завели нас аж до Ужгорода. 15 жовтня 2014 року, черговий раз шукаючи пригод, ми вирушили на Закарпаття.

Перші пригоди почались ще у вагоні (цигани, знаєте, цікаві люди:)), той невеличкий стрес допоміг нам, втомленим і сонним, не заснути у тому поїзді і не проспати свою зупинку. Ті, кому ще забракло нічних пригод вирушили з вокзалу до місця ночівлі пішки, а ті, кому вже було досить, – на таксі. Домовились про підйом о 9:00. Отож сну нам залишалось кілька годин.

6:45. Якийсь шухер у кімнаті. Піднімаю голову: шооо? Ви куди? На Утреню? А, я сплю :) .

Не знаю, хто і коли вирішив почати свій ранок Утренею. В результаті прокинулись ми трохи раніше, ніж планували. І таке буває :)

Руїни Невицького замку потішили тим, що ніхто (ні натовпи туристів, ні надоїдливі екскурсоводи, яких просто там не було) не заважали нам вивчати вигляд руїн з різних ракурсів, випробовувати стіни на міцність, а себе на вміння переборювати страх висоти. У теплому Закарпатті на противагу холодному в цей час Львову небо було блакитно-сонячне. Погода взагалі була фантастична, тож коли ми піднялись на гору, де стояв замок, а згодом і на самі руїни, перед нами відкрилися чудові краєвиди. Поглядом можна було линути аж гееен в далечінь, і ніщо цьому не могло завадити. Шкода лишень, що пам’ятка перебуває у такому занедбаному стані. Але ці враження перебування на висоті по інший бік Карпат – неймовірні.

Прогулянка Ужгородом по поверненні до міста з руїн, музей-скансен (подібно, як наш «Шевченківський Гай»), смачний обід, теплі посиденьки на березі Ужа, що повільно, без поспіху тече собі через місто, банси на набережній, цікаві погляди прохожих, які іноді намагались навіть нам підтанцьовувати :) Як же у Львові нам бракує річки!

Нам вдалося відчути дух міста, що дуже важко зробити під час традиційних екскурсійних мандрівок. Інші традиції, інші люди, навіть мова якась трохи не така – але і в тому є свій шарм.

Може ми не відвідали багато історичних чи культурних пам’яток, але нам і цього вистачило.

Дякуємо за теплий прийом сестрам-служебницям, що радо прийняли гостей у свій дім серед ночі і ще переживали, щоб ми часом не були голодні :) Дякую усім 15-м волонтерам, хто був у цій мандрівці і зробив її такою дивовижною!

Подорожничка

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


вісім − = 2

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>