Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

Волонтерське життя

“Якщо не я, то хто?! Якщо не зараз, то коли?!”

Волонтер – це стан душі, це частина людини, це риса характеру. На жаль, дехто вважає, що волонтер – це людина,яка задарма виконує якусь роботу, нічого не отримуючи взамін. Дехто вважає, що є справи важливіші, наприклад – гроші заробляти. Ще хтось думає, ніби-то в нього немає достатньо вільного часу для таких справ. А ще дуже шкода, що у нашому суспільстві волонтерство сприймається, як щось виняткове. Насправді ж це така наша природа – допомагати ближньому. Це нормально і мало би бути повсякденною справою кожного. Хіба Бог дозволив би стільком людям в цьому світі бути нужденними, якби не було кому їм допомогти? Хіба Він би допустив те, що діти стають сиротами, люди – бездомними, неповносправними або ж нещасними, якби не розраховував на нас? Ні!

Дуже важливо вміти помічати потребуючих людей. Для цього варто в першу чергу викорінити із свого серця байдужість та егоїзм. Треба ширше відкрити очі, і тоді ми побачимо, скільки всього маємо і можемо зробити. Волонетром може стати кожен. А щодо часу, якого часто бракує на такі справи, то насправді тут все простіше, аніж здається на перший погляд. Адже ми знаходимо час, наприклад, щоб вчитись, працювати, спілкуватися з друзями та рідними, поїсти, відпочити? На найпотрібніше і дороге витрачаємо найбільше годин, на менш важливе – менше, і так далі. Щоб знайти час на допомогу іншим, на творення безкорисливих діл, потрібно взяти помістити це у категорію важливого, поставити це на якесь почесне місце у списку своїх пріоритетів, зробити це повсякденною справою.

Обіцянка волонтера

Якщо Ви раптом вважаєте, що волонтер нічого не отримує взамін за свою роботу – спробуйте, і Ви безповоротно та на 100 відсотків спростуєте цю думку. Будь-яке спілкування з іншими – це ділення собою. Коли проводимо час з дітьми, ми вчимо дечому їх, а вони навчають нас, підсвідомо, але дуже суттєво. Це дарує неоціненний досвід спілкування із дітьми, адже більшість із нас колись стане батьками. Також діти нагадують нам, якими ми були в дитинстві та що ми певною мірою повинні залишатися такими завжди. Бо малюкам притаманно багато позитивних рис, без яких і в дорослому житті не обійтися, і на щастя вони заразні. Діти вчать нас бути творчими, відкритими, спонтанними, чесними і радісними, більше мріяти та не боятися бути собою. Нажаль, з віком ми часто забуваємо про ці важливі речі, не дозволяємо собі просто побити байдики, що часом навіть корисно для здоров’я.

Коли граєш з дітьми, всі проблеми якось магічно випаровуються з голови, відчуваєш себе вільно і легко. А коли тебе тримає за руку якесь мале чудо і сміється тобі в очі, то взагалі до неба стрибати хочеться. Хіба це мала плата? – Вони вчать нас жити, вчать відкривати своє серце і дарувати любов.

Якщо Ви хочете поділитися собою з іншими, якщо ви хочете вчитися і здобувати досвід, якщо хочете зробити цей світ добрішим, не стримуйте себе. Відкиньте всі свої “але”, всі свої страхи та дійте. Завжди є куди долучитися і завжди є кому допомогти. В чиємусь серці є пустота, яку заповнити маєте саме ви. Знайдіть цю пустоту. Коли один раз побачите, чиїсь захоплені та щасливі очі, вам захочеться бачити їх такими знову і знову. Ваше серце більше, ніж ви думаєте!

Відповідальні волонтери за цей напрям – Ірина Киргизбаєва, Вікторія Мартинів, Марта Лярнатович, Білий Андрій.

Ірина Дацків, волонтер

СТОРІНКА ВОЛОНТЕРА   ||   ПРИЄДНАТИСЬ!