Передусім, дорогі браття, мусимо вам пригадати, що любов ближнього  є в християнстві всім. Християнство – це наука любові, а християнська праведність – це життя любові ближнього. Ціла наука Ісуса Христа в тому одному слові “Любім один одного; любов є від бога, і кожний, хто любить, від Бога родився і знає Бога. Хто не любить, не знає Бога”(1 Йо. 3, 14). А Христос так полюбив нас, грішників, що життя Своє за нас віддав, що кормить нас пресвятою Євхаристією, Таїнством Святого Тіла і Крові; так полюбив нас, що бажає нам передати участь у Свому вічному царстві. Любов є найвищою метою закону (1 Тим. 1, 5). Любов – то сповнення всіх заповідей. (Рим. 13, 10). Любов є рятунком перед гріхом і прикриває множество гріхів (1 Пт. 4, 8). Без любові людина є нічим; коли б навіть “говорила людським і ангельськими голосками, а любові не мала, була би, мов мідь дзвеняча або камзол бренячий. І хоч би хто мав дар пророцтва і знав усі тайни і все знання, хоч би мав усю віру – так, щоби переносити і гори, а любові не мав би, то він ніщо. І хоч і роздав би увесь маєток, і хоч віддав би і тіло на спалення, а любові не мав, ніщо йому не поможе”(1 Кор. 13).

А правдива любов обіймає усіх ближніх. Годиться в правді своїх близьких більше, а дальших, чужих менше любити, але християнською любов’ю треба усіх ближніх обіймати. У Старому заповіті було сказано: любити твого ближнього, а ненавиди твого ворога. А Христос сказав нам: “Любіть ваших ворогів і моліться за тих, що переслідують вас, щоб ви стали синами вашого Вітця, що на небесах, Котрий Свому сонцю велить сходити на добрих і на злих і посилає дощ на праведних і неправедних” (Мт. 5, 45). Тої то пресвятої всеобіймаючої християнської любові ближнього для Бога найгірше відрікається і в собі її нищить той, хто допускається страшного, мерзенного злочину проти п’ятої заповіді Божої: “Не убий!” Тяжким гріхом проти суспільности людей чоловіковбивник відділяється від суспільности людей і стягає на себе велику Божу кару у вічності та страшне Боже прокляття вже на цьому світі.

Не убий! То значить – основою всякого суспільного лвду, після прийняття і пошанування авторитету, має бути ненарушена святість людського життя.

1942 р., листопад 21; 1943 р., травень, Львів. – Із декрету Митрополита Андрея “Не убий

365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень