Христова Церква не перестає пригадувати вірним їхні християнські обов’язки, а між ними перше місце займає обов’язок заховувати Божі заповіді. Бувають, одначе, часи, в яких суспільність особливішим способом потребує, щоб вірним той обов’язок торжественно і усильно пригадати. По іншому глибокому переконанні, настали саме такі часи – часи, в яких люди забувають на Божий закон, в яких множаться гріхи, сповнювані прилюдно і голосно без достаточного спротиву зі сторони християн. Таке потоптання святости Божого закону, таке заперечування Всевишньому Богови належної Йому чести, що в першу чергу полягає на послусі для Його пресвятої волі, є великим нещастям для людей і великою небезпекою. Бо за потоптання Божого закону може наступити й наступає Божа кара – найбільше зло і нещастя для людства.

1942 р., листопада 21; 1943р., травень, Львів. – Із декрету Митрополита Андрея Не убий

365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень