Час Великого посту – це час покаяння, покути, а найправдивіше дорога до покаяння, перший крок до покути – це милостиня, дана зі щирої любові ближнього. Нема безпечнішого, певного способу заслужити на Боже милосердя, як милосердя оглядом ближніх. Тому й тепер, у тім пасхальнім часі і в цілому вашому життю, не жалуйте гроша, даного убогим, складайте в руки Ісуса Христа свої хоч дрібні лепти. Він, Пан неба і землі, що колись по смерті буде нас судити, нині наче убогий витягне до нас руки і просить у поміч. Робить це через голос Церкви, що заохочує до милостині, робить це під видом убогих, вдовиць і сиріт, опущених дітей, про яких казав у Євангелію: “Що зробите одному з менших Моїх братів, то так, якби Мені зробили”. Помагаймо Йому, робім для Нього що можемо, а Він обильну нагороду дасть усім за найменшу поміч, дану убогим. А вже на цім світі Своїм милосердям нагородить наше милосердя і Своєю святою благодаттю доведе й нас, й вас до щирого покаяння і до світлого празника Воскресення не тільки тут, на землі, але передовсім там, у ясній вічності.

1929 р., квітень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних на Великий піст

365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень