Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

Табір «Дорога до Бога» – для дітей, постраждалих внаслідок війни

Наша мандрівка «Дорога до Бога» розпочалася спільним молебнем

до Пресвятої Богородиці, після якого ми вирушили у дорогу.

У м. Яремче (Дора) у монастирі сестер Милосердя Святого Вінкентія, в якому проводився табір, на нас чекала смачна вечеря.

Звичайно, як і перед кожною мандрівкою, у нас був страх, страх нових людей, страх, аби усе було якнайкраще, оскільки перед волонтерами стояло завдання подружитися із дітьми та робити усе, щоб вони могли відволіктися від подій, які дуже впливають на них. Завдяки Божій допомозі, яка огортала нас любов’ю, нам вдалося перебороти свій страх.

Кожного дня на усіх чекала руханка, яка складалася із спортивних рухів та декількох позитивних та запальних бансів, які неабияк захоплювали дітей та допомагали пробудитися. Після руханки усі збирались у капличці і провадили ранішні молитви та приймали участь в Божественній Літургії, на котрій усі мали змогу приступати до сповіді та Пресвятої Євхаристії.

Кожен день був дуже особливим, адже щоразу ми краще пізнавали один одного, здружувалися, відкривалися, а найголовніше – ловили усмішки та радісні оченята дітей і мирну усмішку батьків, які втішалися тим, що їхні діти переживають радість. Варто також зазначити і те, що кожен день, проведений в таборі, був насичений та яскравий.

Першого дня ми підкорили гору Маковиця, яку дуже чітко видно із вікон нашої домівки-монастиря. Другого – мандрували Коломиєю та відвідали водоспад Шешори. Увечері усі, хто бажав, зміг відвідати нічні чування, які відбувалися на честь празника у Церкві Святого Іллі отців Студитів.

У неділю усі учасники табору спільно відвідали Архиєрейську Божественну Літургію. Деякі із них мали змогу зробити спільне фото із Владикою Теодором. Опісля обіду у всіх був вільний час, тому кожен міг провести його так, як хотів: хтось пішов на сувенірний ринок, а хтось подався на прогулянку у центр міста Яремче.

У понеділок на дітей чекала несподіванка: ми організували їм гру у форматі пошуків скарбів, а скарбом була коробка із смачними цукерками. Діти були справді захоплені цією грою. Про це свідчить те, що вони активно виконували усі завдання, а саме – розпізнавали смак «чарівного зілля», відгадували загадки, складали історію, наповнювали пляшку водою за допомогою губки та копали своє взуття таким чином, щоб якнайдальше його відкинути.

У вівторок разом із туристичною компанією «Гуцульські мандри» ми знову відправилися у подорож мальовничими куточками Карпат. На нас чекали вольєри із тваринами, водоспад Гук, водоспад Трюфанець, водоспад Пробій, а також катання на підйомниках відпочинкового комплексу Буковель.

Не буду розписувати кожну катехизацію та кожну молитву, яку ми провадили з дітьми та батьками. Єдине, що справді варто сказати, це те, що духовна частина була основою нашого табору, без якої усе інше було б недовершеним..  Вечірні та ранішні молитви, катехизації, банси, руханка, спілкування з батьками та дітьми – усі ці моменти об’єднали нас в одну велику сім’ю.

Варто додати те, що цей табір виділився неабиякою активністю дітей, що особливо проявлялося у бажанні танцювати банси. Їм настільки це подобалося, що вони просили нас з ними танцювати не лише уранці, а й увечері також. Особливо запам’ятався той момент, коли діти, почувши музику, подалися на галявину, на якій ми танцювали, покинувши свої попередні ігри. Також діти втішалися купанням на річці Прут, що знаходиться в декількох метрах від монастиря та співами під гітару.

Особливо теплим та незабутнім був останній вечір табору. Спершу всі перелякались, що злива, яка несподівано розпочалася після обіду та не вщухала до шостої години, завадить всім тим планам, які ми склали. Однак, під час зливи усі зібралися в каплиці, де відбувся Молебен до Пресвятої Богородиці. Неймовірним є те, що після Молебеня та Вечірньої, яку співали монахині, брати семінаристи та волонтери, перестав падати дощ та з’явилося сонце. Гарна вечірня погода сприяла тому, що ми змогли потанцювати банси, роздати дітям подарунки та поїсти смаколики біля розпаленої братами семінаристами ватри.

Останній день завершився подячною Божественною Літургією, а також мируванням та окропленням святою водою. Після сніданку ми висловили свою подяку сестрам та подарували малюнок, який напередодні діти намалювали самотужки. На завершення табору ми заспівали гімн України та опустили наш прапор. Після цього усі, поскладавши свої речі та попакувавши їх в автобус, вирушили в дорогу, дорогу додому, до буденного життя, але з приємними згадками про цей табір.

Хочу висловити належну подяку найперше усім, хто взяв активну участь у цьому таборі. Тут відпочивали не просто сім’ї – а сім’ї Героїв, у яких хтось загинув, хтось є поранений, а хтось ще і досі захищає наш мир та спокій. Саме за це Вам дякую найперше.

Також хочу сказати велечезне дякую усім сестрам Милосердя Святого Вінкентія, оскільки завдяки їхній доброті та турботі ми мали належний притулок, смачно їли не лише тоді, коли перебували на території монастиря, а й тоді, коли вирушали у подорожі (навіть звичайні канапки, зроблені руками монахинь нам у дорогу, смакували якось по-особливому). Також дякую їм за те, що вони терпеливо зносили весь той шум, який ми їм спричиняли.

Найперше висловлюємо щиру вдячність пані Маріанні Заяць, голові Союзу Українок Америки, а також усім його членкиням, за фінансову підтримку. Саме завдяки їм цей табір вдалось організувати та провести.

Також щиро дякуємо туристичній компанії «Гуцульські мандри» та усім, хто посприяв екскурсіям і активному відпочинку. Дякуємо братам семінаристам за активну участь у нашій спільній мандрівці. Галі та Назару, які навчали дітей англійської. Ну і звісно о. Богдану Кулику за духовну підтримку та кріпленні у Святому Дусі протягом усього табору.

Це був чудовий табір, це є круті діти, які викликали у волонтерів приємні почуття, ці емоції, і цих дітей ми не забудемо, в принципі, що тут говорити, це потрібно відчути. До наступної зустрічі!

Вітник Ірина, Хома Христина, Гакавчин Софія

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Один коментар на “Табір «Дорога до Бога» – для дітей, постраждалих внаслідок війни

  1. Viktoria Fomina коментує:

    Цей табір для кожного став неперевершеним, для діток це не лише змога відпочити перед новим навчальним роком, але змога здобути нових друзів, нові знання, побачити красу рідного краю та пізнати Бога більш широко…
    Для батьків це змога відпочити від буденних справ, і можливість відчути підтримку тих кому не байдуже..
    Описувати враження мабуть можна довго , але саме головне що кожен з нас(учасників табору) почеркнув для себе щось нове, вражаюче та незабутнє!
    Хочу подякувати організаторам цього табору що подарували нам тиждень відпочинку. Щира подяка о. Богдану Кулику який завжди підтримував нас, та вів Нас “дорогою до Бога”, семінаристам брату Тарасу та Миколаю, волонтерам Іринці, Христі та Софії які зробили дуже великий внесок (за що їм низький уклін), та сестрам монастиря Милосердя Святого Вінкентія за теплоту, смачні страви, затишок та тепло), і на останок туристичній компанії “Гуцульські Мандри” які подарували Нам Вражаючі екскурсії та гарний настрій)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


1 + п'ять =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>