Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

Свіча-бунтівниця

Хто бачив колись щось подібне: свіча не бажала горіти! Свічки у шафі обурювались. Свіча відмовляється горіти! Це ж просто нечувано.
До Різдва залишалося кілька днів, тож усі свічки перебували у стані радісного збудження: невдовзі вони стануть справжніми королевами свят – завдяки своєму світлу, своїм пахощам, своїй красі, що їх передаватимуть усім навколо.
Лише одна молода золотаво-червона свіча вперто повторювала:
-Ні, ні і ще раз ні! Я не хочу горіти, не хочу спалюватися. Запалені, ми танемо дуже скоро. Я волію лишитись такою, як нині: стрункою, вишуканою, гарною, та передовсім – цілою і неушкодженою!
-Не запалати – це наче померти, не живши, -промовила височенна свіча, що вже бачила на своїм віку два Божих Різдва. – Як ми всі, ти складаєшся з воску й ґнота. Коли палаєш – стаєш собою, собою справжньою, а отже, щасливою!
-О ні, красно дякую, – відповідала бунтівна свіча. – Визнаю, що темрява, холоднеча і самота є страшними, моторошними, а втім, це краще від муки, спричиненої палючим вогнем.
-Життя не вичерпується словами, годі порозумітися тільки з допомогою слів, треба втрутитись у життя, у самісіньку гущу, – переконувала висока свіча. – Лише той, хто втручається в життя по-справжньому, всією своєю істотою, – лише той спроможний змінити світ, а також самого себе. Якщо ти дозволиш, аби самота, морок і холоднеча поширювалися, – вони опанують світ.
- Хочеш сказати, що наше призначення – долати холод, морок і самотність?
- Так, – ствердила висока свіча. – Ми танемо, втрачаємо елегантність і колір, однак ми вельми корисні і шановані. Бо є воїнами світла!
- Зате марніємо, втрачаючи форму і барви.
- Твоя правда. Але тільки в такий спосіб можемо розсіяти пітьму ночі, розтопити кригу буття.
Кінець кінцем, золотаво-червона свіча, подібно до решти свічок, дозволила себе запалити. Світила вночі самовіддано, з усієї сили, від усього серця, перетворюючи на світло свою красу, мовби прагнула самотужки перемогти весь холод, весь морок світу. Віск та гніт неухильно згоряли, однак сяйво свічі довго ясніло в очах і серцях людей.

——————–
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.

Бруно Ферреро

Джерело:dreamfood.ua
Фото:Центр Опіки Сиріт

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


три + 5 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>