Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

Наскільки щодня я додаю страждань Христові?

Кожна проща – особливий час, коли людина може хоч на часинку вирватись зі свого звичного життя, суєти, і наблизитись до Бога. СтрадчДолаючи кілометри шляху, ноги роблять монотонні кроки, а голова і серце роздумують про духовне життя, гріхи, Божу любов, моляться та чувають. І душа з посиленим благанням звертається до Господа, виливаючи перед ним свої прохання. Напевно, кожен українець у цей складний для України час разом з особистими молитвами просить Бога про мир у нашій державі та Божу опіку над нашими воїнами. Не вперше в своїй історії українці переживають біль та розруху загарбання, війни і нападів чужинців. І в кожен  такий період в Україні знаходились виняткові люди, герої та святці, які ставали взірцем жертовності за свою віру і націю, це і Йосиф Сліпий, і Андрій Шептицький і Омелян Ковч і багато-багато інших, чий приклад життя кличе до наслідування. Серед них і постать блаженного Олексія Зарицького, який, не зважаючи на ризик та заборони властей, навчав дітей християнської моралі,  був відкритий до потребуючих, відмовився перейти в православ’я, за що ув’язнений та вивезений до Караганди, де він і помер, як мученик за віру.

Йшовши на цьогорічну прощу до Страдчу, волонтери «Центру Опіки Сиріт»  вирішили також вшанувати пам’ять блаженного Зарицького та роздумати над його прикладом християнського життя.

Проща розпочалася Божественною Літургією у храмі святого Василія Великого і блаженного Олексія Зарицького. Опісля волонтери планували своєю невеличкою приватною групкою вирушити до Страдчу. Але, як сказав ВЕНЕДИКТ XVI, – «будувати особисту віру через приватний діалог з Ісусом неможливо, тому що «віра є дарована мені Богом через віруючу спільноту, якою є Церква», і багато вірних цієї та інших парафій виявили щире бажання теж пройти цю прощу, дізнавшись про неї з ЗМІ. І так ця невеличка подорож віри з «приватної», «для своїх» перетворилась на справді спільнотне, відкрите, гарне паломництво до святого відпустового місця. Волонтерам довелось пригадати свій досвід піших прощ, приклад організаторів, і самим формувати колону, провадити молитву, співи.

Такою численною молитовною групою – 99 чоловік – ми підійшли до могили Олексія Зарицького, що в смт Рясна-Руська, де молилися, згадували особливі моменти з його життя, його жертовність та вчинки милосердя.

Далі прочани вирушили до Страдчу, де всі разом молились Хресну дорогу, щоб роздумати у цьому часі Великого посту над терпіннями Ісуса Христа. На кожній зі стацій ми розважали над тими муками, які Господь переніс за наші гріхи і над своїм щоденним життям – наскільки щодня я додаю страждань Христові? Слова молитви спонукали глибоко задуматись над собою та просити прощення за свої гріхи: «…пробач за усе, чим я кожного дня прибиваю Тебе до хреста…».

Помолившись Хресну дорогу, всі учасники прощі відвідали монастир у печерах, де кожен камінь є освячений кров’ю християнських мучеників і молитвою давніх ченців [http://www.stradch.com/index.php/id/129].

І так, з миром на душі, всі повернулись додому, несучи його у свої оселі.

Наталя Ільків, волонтер

 

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


9 + чотири =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>