Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

Категорія: Статті

Бути батьком – це насамперед провадити дитину до Бога!

«Коли я виросту, хочу бути схожим на свого тата!» – часто можна почути такі слова з уст маленької дитини. Бо справді ще з дитинства батько для малюка є захисником, особистим охоронцем при перших маленьких невдачах, мужнім плечем, яке завжди висушить дитячі сльози. Уже з перших днів життя дитини батько має старатися стати для неї гідним прикладом для наслідування.
далі

Звернення владик з нагоди Дня захисту дітей

«Дитина має право на те, щоб розвиватися у повноцінній сім’ї, де батьки живуть згідно з Божими заповідями та плекають здорові християнські традиції», — йдеться у спільному Зверненні на захист прав дітей, яке підписали: Митрополит Львівський УАПЦ владика Макарій, Митрополит Львівський УГКЦ  владика Ігор, Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП владика Димитрій та владика Філарет, єпископ Львівський і Галицький УПЦ МП. далі

Від зміни місця доданків сума… змінюється

Звичайно, щоб оцінити причини та наслідки становища чоловіків у Церкві (у Церкві загалом, у Католицькій Церкві зокрема, у Католицькій Церкві в Україні), і як саме, за потреби, це становище змінити, – потрібно заснувати окремий інститут або кафедру досліджень, де науковці займалися б виключно цим питанням… далі

Посаг для життя

Усі батьки відчувають, що вони повинні навчити дітей чітких засад, котрим слід віддати перевагу, аби бути успішними. Йдеться про надійні орієнтири та компас для життя. Хоча сьогодні при передачі цінностей з покоління у покоління виникає чимало труднощів, все ж, якщо дитина відчуває, що батьки наполягають на цих пріоритетах, вона дякуватиме їм, оскільки зрозуміє, скількох духовних та етичних зусиль їм коштувало підготувати своє чадо до життя. Це – дар короткого безсмертя, котре зостанеться, аби додавати снаги. Так батьки, навіть після своєї смерті, завжди будуть з дитиною. Ось приклад, яким саме чином. далі

Страсна субота

Субота – день спокою. Та ніколи не було і не буде такої «спокійної» суботи, як та, коли в лоні землі, в могилі було поховано Ісуса. Ще зовсім недавно Його з любов’ю називали Великим Пророком, Вчителем, Спасителем, Господом і Сином Божим. І Він виявляв велику Божественну любов, вчив і направляв усіх на дорогу спасіння, творив чудеса, зцілював, воскрешав і прощав гріхи. А сьогодні Його немає. І здавалося, що розп’яття, смерть і поховання – це неправда, це марево і страшний сон, який ось-ось минеться, і учні знову будуть разом зі своїм Вчителем. далі

Страдч – місце, обране Богом

Одного гарного погожого дня…а саме 27 квітня о 16.30 Страдчна площі перед заводом “Автонавантажувач” (Рясне-2,вул. Шевченка, 321), розпочався збір учасників прощі до святого місця Страдч. Дочекавшись всіх охочих, а зібралось кілька десятків прочан, проща розпочалась спільною молитвою і благословенням отця з церкви Петра і Павла. Опісля рушили колоною по двоє учасників. Під час ходи можна було долучитись до сповіді. Після півторагодинної ходьби був невеличкий перепочинок, перекусивши трошки і втамувавши спрагу, рушили далі з новими силами. І ось ще чучуть, і ми опиняємось в Страдчі… Зупиняємось, отець говорить вступне слово, розповідає всю історію походження Святого Місця.Страдч далі

Люби життя і слідуй за своїм серцем

2. Люби життя і слідуй за своїм серцем

Життя – це все, що у нас є, це найбільший дар, який ми маємо. Якщо на подвір’ї поставити кількох дітей, вони відразу почнуть галасувати. І власне цей галас – це є галас життя. Це найгарніша музика.

Коротка історія про поета, який викладав у Паризькому університеті. Кожного ранку дорогою на роботу він проходив біля жінки, яка сиділа біля церкви, просила милостиню і завжди мала опущену голову. Він ніколи їй нічого не дав. Якось товариш запитав його, чому він не дає їй милостиню. Поет відповів, що потрібно щось дати для її серця, а не рук.

Наступного дня він прийшов зі свіжою трояндою і поклав її в руки жінці. Вперше за багато років жінка підняла очі, поцілувала руки поетові, встала і пішла геть. Тиждень її ніхто не бачив. Через тиждень вона повернулася на те саме місце з опущеними очима і простягнутою рукою. І приятель запитав, з чого вона жила всі ці дні, якщо їй ніхто нічого не давав. Поет відповів: «З троянди».

Можна прожити з троянди. Є багато речей, які не повинні наповнити наші руки, але повинні наповнити наше серце.

У великому багатоквартирному будинку жило дві сім’ї. В обох сім’ях були дівчатка 10-літнього віку. Але через сумну пригоду одна з дівчаток померла. Того ж вечора інша дівчинка пропала з дому. Батьки, налякавшись, були готові йти шукати її, але почули маленькі кроки. Батько відчиняє двері і суворо каже: «Де ти була?». Дівчинка відповіла: «Я ходила до мами подружки потішити її, бо її донька померла». Батько мовив: «Як ти могла потішити її, ти ж така мала». Дівчинка відказала: «Я сіла їй на коліна і плакала разом з нею».

3. Небо близько

Ми завжди думаємо про Бога, ніби Він десь далеко. Насправді Бог не може бути в небі, він є тут. Бог є всюди, Він безмежний, Він близько.Небо близько

Бабця з онуком зайшла до церкви, клякнула і почала молитися. Хлопчик клякнув біля неї, дивився на неї і на червону свічку, яка горіла. І каже: «Бабцю, а коли буде зелене світло, ми підемо геть?».

Для багатьох є так. Однак ми повинні знати, що Бог є близько.

Одного разу Господь послав на парафію емейл і написав: «Завтра ввечері прийду вас відвідати». Наступного дня ввечері церква була переповнена. В один прекрасний момент Господь заходить, сідає на вівтар і каже всім: «Доброго вечора». І мовчить. Через деякий час всі встали і пішли геть, бо Господь нічого не говорить. І залишають Його в церкві, бо Він і так звик бути сам. Коли люди повернулися наступного дня зранку, переконані, що Він нарешті щось скаже, були під враженнями. Церква була вся розписана. За допомогою ручки, олівця, фломастера. Стіни, образи, лавки. Хто це міг зробити? Люди починають читати і всюди одне і теж слово. Це слово – «увага».

Мабуть, часто ми не звертаємо багато уваги. Можливо, через це наша віра не є такою глибокою. Можливо, через це не відчуваємо Господа настільки близько, наскільки Він є.

Власне Бог є, він є близько до нас, поруч з нами. Господь не є тільки в церкві, і ця червона свічка ніколи не стане зеленою.

4. Майбутнє у твоїх руках

Згадаймо притчу про таланти. Одній особі Господь дає десять талантів, іншій – п’ять, останній – один. Механізм усіх притч Ісуса схожий. Пан відходить, а потім вертається, щоб попросити звіту. Найцікавіше думати про останнього, який отримав лише один талант. Він каже до Господа: «Ось Тобі Твій талант. Я знаю, що ти злий проклятий капіталіст (прочитайте, так у Євангелії написано. – Ред.). Тому що Ти збираєш там, де не сіяв та не насипав. Ось Тобі Твоє, забирай собі». Господь відповідає: «Так, я нещасний, злий капіталіст, збираю там, де не розсипав. Власне через це ти повинен був віддати талант банкірам і я би взяв відсотки».

Господь дав нам таланти, створив нас для чогось. Це може бути будь-яка річ, велика, маленька. Але Він повернеться і запитає: «Що ти з ним зробив?».

Є в Євангелії молода жінка паластенянка, яка проголошує пісню «Величає душа моя, Господе». Це не проста пісня, це заклик. Таким чином, ми знаємо: якщо в цьому світі є ще люди, які голодують, царство Боже ще не почалося. Це власне є наше завдання. Кожен з нас має завдання і кожен з нас має щось, що лише він має зробити.

5. Будь міцним, сильним

Бути міцними означає ніколи не втрачати відваги перед труднощами.

Дідусь прогулюється з маленьким онуком і показує йому великі дерева. «Дивися, хлопчику, як працюють дерева». Хлопчик здивувався: «Що вони роблять?». Дідусь відказав: «Вони тримають небо близько до землі. Дивись, які вони напружені – коріння тримається землі, листя протягнуте до неба. Вони мають дуже важливе завдання». Хлопчик запитав, а що хоче від’єднати небо від землі. Дідусі відповів: «Вітер. Але дерева тримають міцно і наразі перемагають».

Це власне є призначення (доля) людини – тримати небо близько до землі. Це є важко.

6. Примирися зі смертю

Отець Боско здійснив річ, від якої всі були під враженнями. Він просив своїх учнів, щоб вони робили вправи доброї смерті. Тобто дітям, хлопцям він говорив про смерть. Чи це неправильно? Чи натомість важливо знати, що ми маємо точку, куди ми прямуємо.

Була пані, яка часто відвідувала парафію, особливо, коли були святкові обіди. Коли вона була старенькою, сказала: «Я вже готова. Але я вас попрошу про послугу. Коли я буду лежати у гробі і всі прийдуть мене провідати, я хочу, щоб мені у руку поставили ложечку». Священик здивувався. «Хочу ложечку. Всім, хто буде питати, поясніть: кожного разу як в парафії був святковий обід і доводилось довго чекати, коли я бачила, що на столі біля тарілки була маленька ложечка, це означало, що буде щось солодке або морозиво. Тому я хочу, щоб всі знали, що найгарніше, найсмачніше буде в кінці. Тому я хочу тримати ложечку».

Часто думаємо, що час минає і наближається до кінця. Кінець життя для християн не є як в американських фільмах, де ковбой рухається на захід сонця і пише «кінець». Ми рухаємося/наближаємося до початку.

Була родина – батько, мати і 7-річна дитина, хлопчик. Вони довгий час чекали ще одну дитину. І нарешті сказали, що у них народиться дівчинка. Мама, щоб хлопчик не ревнував, придумала маленький обряд. Кожного вечора хлопчик співав колискову для сестрички, яка мала народитися. Кладучи голову на живіт мамі, співав колискову. Потім – важкі пологи, дитинка народилася червона і не дихала. Дівчинку помістили в інкубатор. Лікарі сказали, що дитинка навряд чи житиме. Хлопчик хотів побачити свою сестричку. І коли лікарі були готові відключити апарати, хлопчик з батьками пробрався до сестрички. Коли він побачив сестричку, підійшов, поклав голову на ящик і заспівав колискову. І як тільки він почав співати, дівчинка почала дихати! (Це правдива історія. – Ред.). Тоді мама почала закликати: «Співай, синочку, співай!».

Тепер та дівчинка дуже добре себе почуває і лікарі запитують: «Як?». Я думаю, що причина проста – коли дівчинка відчула, що на неї чекають, вона почала дихати. Ісус сказав найгарнішу в Євангеліє фразу – «Я йду і приготую для вас місце. Там де буду Я, там будете також і ви». Нас чекають.

7. Життя – гра з крапочок, які потрібно з’єднати

Коли від однієї крапочки олівцем проводити до іншої, в кінці з’являється образ, малюнок.

Був чоловік, який вирощував риб. В нього були басейни з рибою – це була його робота. Але однієї ночі велика буря перевернула все. Він почув, що вода втікає. Для нього це могло бути руїною. Він серед ночі вийшов і почав шукати дірку, звідки втікає вода. Він падав-піднімався, аж поки не знайшов місця, звідки втікає вода. Закрив дірку і пішов спати. Зранку, коли він прокинувся, відчинив вікно – з водою все було добре. А те, що він вночі ходив по болоті, зробило дуже гарний малюнок.

Так само і ми вкінці життя побачимо малюнок нашого життя.

У сні, який бачив св. Іван Боско, одна пані йому сказала: «Одного дня ти все зрозумієш». Отець Боско наприкінці свого життя, під час останніх літургій, які він відправляв, кожного разу плакав. Бо він побачив малюнок свого життя. І ми будемо насправді щасливими, якщо побачимо, що малюнок нашого життя і той малюнок, який для нас приготував Господь, будуть однаковими.

Ви крокуєте, часом падаєте, але піднімаєтеся і малюєте свій малюнок. Щоб малювати, потрібен олівець (бере в руки олівець. – Ред.). Тут є п’ять речей, необхідних для життя. 1) Все, що найважливіше, є всередині. 2) Кожного разу, коли повернути олівцем, олівець залишає слід – ви залишаєте слід. 3) Дуже гарна річ – гумка, якою можна стерти. Якщо помиляєтеся, завжди можна стерти. Це називається прощення. 4) Але ще є річ важка. Якщо хочете, щоб олівець міг далі малювати, його потрібно підгострювати. Це важко, бо треба частинку відрізати. Але дарувати – це завжди відмовлятися від чогось. Одна з найгарніших молитов, які я знаю, каже так: «Господи, зроби з мене лампочку. Я витрачу самого себе, але я зможу подарувати світло іншим». 5) Якщо ви хочете, щоб олівець малював, мусите довірити його більшій руці. І моє до вас побажання – будьте як олівець у Божих руках. Амінь.

Записала Наталія Фанок, ІА ЗІК

Фото: sigils

Джерело: zik

1. Здійсни свою мрію

Один ірландський письменник сказав так: «Я є бідний, я маю лише свою мрію». Св. Іван Боско не мав жодного цента. Але в нього була найважливіша річ, яку може мати кожна людина – він мав мрію. Кожен повинен віднайти свою мрію і старатися здійснити її. Щоранку ми маємо задаватися питанням: якби це був останній день мого життя, чи я б робив те, що я збираюся робити. Якщо відповідь буде негативною занадто часто, то у вас є проблема.

Кожен несе в собі мрію, яку треба здійснити. Тому що Бог не створив нікого, хто є до когось подібний. Кожен з нас є частинкою пазлу. І жодна частинка пазлу не є подібною до іншої. Хто не здійснить своєї мрії, яка є у планах щодо нас, залишає у загальній картинці пазлу дірку. І це дуже сумно.

Бог ніколи тебе не запитає, чому ти не був винахідником або Мойсеєм, або великим хірургом. Він хіба тебе запитає, чому ти не був самим собою. Тому бажаю вам бути собою.

Дівчинка з голубими очима

Є така історія. Був один продавець годинників і біжутерії. Якось він сидів у магазині і бачив через вікно, як проходять люди. І побачив білу головку, яка проходила вперед-назад кілька разів. Ця біла головочка зупинилися, підняла голову. І продавець побачив два дуже гарних голубих ока. Після того задзвонив дзвоник, в магазин зайшла маленька дівчинка з білим волоссям і в руках тримала пакетик. Дівчинка сказала: «Я хочу купити ці коралі з дуже гарним каменем». Продавець відповів, що це коштує багато. Вона запевнила, що знає, що прикраса дорога, «але цей камінь має такий самий колір, як колір очей моєї сестрички. І відколи у мене немає мами, вона мені за маму. Сьогодні у неї день народження і я хочу подарувати їй цю прикрасу». Продавець взяв цю прикрасу, найдорожчу в його магазині, гарно запакував, дав дівчинці і чекає на оплату. Дівчинка випорожнила все зі свого пакетика – ґудзики, ляльки, стрічки, старі монети, і спитала – «цього достатньо?». Продавець кивнув: «цього достатньо». Дівчинка взяла прикрасу, вийшла, а продавець все, що вона залишила, викинув у смітник.

Через хвилин 15 у магазин зайшла доросла дівчина, яка мала очі того ж кольору, що і камінь. І зі злістю каже до продавця: «Ви продали моїй сестрі ці коралі. Але ж моя сестра не могла оплатити цю прикрасу». Але продавець мовив: «Ваша сестра оплатила цю прикрасу. Вона заплатила найдорожчу ціну, яка могла би бути. Вона дала все, що мала».

Записала Наталія Фанок, ІА ЗІК

Фото: photospilka

Джерело: zik

Люби життя і слідуй своєму серцю! – Бруно Ферреро

Маленькі історії від Бруно Ферреро люблять і дорослі, і діти. Дивовижна сила простоти і водночас якогось божественного світла міститься у них. Геніальність прихована у простоті, і ти вкотре в цьому переконуєшся, розмірковуючи над однією з наступних притч італійського отця-салезіянина.

Дуже часто книжки Бруно Ферреро дарують на згадку, або ж коли хочуть засвідчити свою особливу любов і прихильність. Підписують дедикації, цитують фрагменти історій, використовують зрозумілу серцю мову – мову любові, якою пише автор. Колись, коли ці видання тільки з’явилися у продажі, то перше враження було приблизно таким: “Ці історії потрібно читати по одній на день для того, щоб могти серцем розважити над кожним відтінком розповіді!”. І коли справді вдавалось так розважати, то плоди не заставляли себе чекати довго, а щедро помножувались у серці радістю, вірою та легкістю сприйняття кожного життєвого виклику.Бруно Ферреро

Отож, і не дивно, що про приїзд Бруно Ферреро до Львова говорили вже заздалегідь. А в день зустрічі в церкві Пресвятої Євхаристії кожна пташка і кожне дерево – видатні персонажі притч та історій – знали про те, що письменник вже в місті. “Ти йдеш нині на зустріч з Бруно Ферреро?” – “А ти?” – діалог дня 14 вересня. О 19:00 після Святої Літургії переповнена церква із очікувальною усмішкою на вустах завмерла, щоб не порушити святкової тиші, надаючи першість промовити маестро слова – Бруно Ферреро.

Як я вже згадала, отець Бруно належить до салезіянського згромадження – його заснував св. Іван Боско – італійський священик, який все своє життя присвятив служінню молоді. Салезіянська харизма, яка проявляється у радісному служінні для молодих хлопців і дівчат, у постійній присутності з ними, у готовності відповісти на їхні найглибші запитання і допомогти не загубитися у пошуках самого себе, у підтримці і підбадьоренні… огортає усе згромадження. І про Бруно Ферреро кажуть, що він всією своєю поставою нагадує отця Боско: така ж промениста усмішка, такі ж добрі очі й постійне служіння в любові та радості для молоді.

Отець Бруно зачаровує і заспокоює, є відчуття, що ти поруч з кимось, хто тебе дуже любить, і саме з цих слів він розпочав свою зустріч у храмі Пресвятої Євхаристії. Отець сказав, що якби мав сказати нам щось важливе, то це було б: “Дуже люблю вас усіх!” і це було б найбільше, що тільки можна і треба сказати. Але, як відомо, любити – це дарувати постійно і щедро, тому отець Бруно продовжив обдаровувати присутніх усмішкою, наукою і притчами.

Останнім часом популярними стали поради від знаменитих людей. Так, як наприклад, поради як прожити життя від Стівена Джобса.

А Бруно Ферреро запропонував “Сім порад для життя від св. Івана Боско”. Отож, перемінімося в уважність і затамувавши подих прочитаймо кожну з цих порад!

1. Здійсни свою мрію

Мрія – це сенс кожного життя. Потрібен горизонт для того, щоб рухатися вперед до нього і так само потрібна велика мрія, щоб йти по житті. Молодь, яка живе ідеалами, яка багато мріє, яка постійно багато вимагає і в своєму максималізмі є така нестримна, може змінити світ. Молодь є майбутнім світу. Кожен повинен мріяти і прагнути здійснення своєї мрії, бо Господь створив нас усіх дуже різними і в серці кожного є дуже різні мрії. Цей поклик, який відчуваємо – це поклик самого Бога, це Він заклав у нас мрії, і коли ми мріємо та зі всіх сил прагнемо їх здійснення, то виконуємо Божу волю.

Отець Бруно розповів притчу про маленьку дівчинку, яка віддала все, що мала, щоб купити коралі для своєї старшої сестри. Все, що мала – це немов удовині лепти – іграшки, старі монети, ґудзики – все найдорожче дитячому серцю, принесла в торбинці і висипала на прилавок перед продавцем. Його зворушене серце зрозуміло дитячу любов, і дитинка змогла отримати те, що хотіла. Так само й ми повинні мріяти та вірити у свою мрію усім серцем, а Милосердний Отець допоможе нам її здійснити.

2. Люби життя і слідуй своєму серцю

Серце вчить нас любити, беззастережно, щедро, щиро. Воно, немов дитина, швидко забуває образи, не вміє довго гніватися, пробачає. Серце завжди прагне більшого, любить життя тільки тому, що може битися у грудях. Отець Бруно до цього пункту припасував притчу “Троянда також важлива”: про жінку, яка просила милостині, й коли один чоловік подав їй до рук свіжу троянду, то вона встала і пішла. Її не було цілий тиждень. І коли інші питали, за що вона жила цей тиждень, то відповідь була одна: вона жила весь тиждень з цієї троянди. Бо є речі, які наповнюють наше серце і це дуже важливо. Всі ми потребуємо, щоби хтось наповнив наше серце. Любов до життя переповнює серце автора цих слів. Коли вкінці Бруно Ферреро запитали про те, коли він був найбільше щасливий, то отець відповів: “Я є зараз щасливий – тут, з вами!”.

3. Небо не є далеко

У притчі про бабусю, яка молилася у церкві, і внучка, який, споглядаючи червону лампадку, питався: “Бабусю, ми підемо, коли ввімкнеться зелене світло?” розповідається про сучасне суспільство. Багато з нас так живе – приходить до церкви і чекає, коли ввімкнеться зелене світло, щоб врешті можна було піти. Але небо не є “десь там”, Царство Боже є між нами, Бог є між нами тут і тепер, вже від зараз.

В іншій притчі Господь вирішив відвідати містечко й, прибувши, застав велику кількість людей та не знайшов серед них тиші. Було дуже гамірно, а Бог мовчав і коли Його залишили на ніч у храмі, то наступного ранку всі стіни були розписані одним словом: “Увага!” – воно було всюди. Ми самі безмежно спраглі уваги до Бога, часом навіть не здогадуємось, що це наша фундаментальна потреба – зауважити Господа, який так близько!

4. Майбутнє у твоїх руках

Мабуть, багато-хто в цей момент глянув на свої долоні. Це прозвучало як заклик! Заклик до дії, до реалізації тих талантів, які Господь так щедро нам дав. Можемо їх помножувати, розвивати, тим самим здійснюючи Господній задум щодо нас. Знаємо, що Ісус Христос вчить нас помножувати свої таланти щоб не бути слугою злим, але добрим, який вірно служить своєму Пану.

5. Будь міцним, будь сильним

Коли хлопчик дивився на дерева, гілки яких були пружно напрямлені до неба і по них невпинно циркулювали життєдайні соки, то запитав у дідуся чому вони є власне такими. Дідусь відповів, що дерева є такими сильними і кремезними, бо тримають небо близько до землі. Ми маємо бути міцними, сильними! Це не є легко тримати небо близько до землі, саме тому святих є так мало. Але ми можемо це робити! Постійно вносити у це життя небо, притягувати його всіма силами ближче до свого життя, до щоденності, до життя ближніх.

6. Примирися зі смертю

Стає так радісно, коли розумієш, що оце життя – це лише початок, що далі є продовження. Старенька жіночка, котра помирала, попросила, щоб їй до руки дали ложечку, коли вже буде на смертному ложі. В неї запитали: “Але як?! Всім же ж дають до рук вервицю!”. Але бабуся знала чого хоче. Вона прояснила ситуацію: завжди найбільше любила десерти після обіду, тому знає, що найсмачніше очікує на нас вкінці.

7. Життя – це гра із з’єднанням крапок, вкінці на нас чекає вічність, де зможемо побачити малюнок повністю

Господь має задум щодо життя кожного з нас. Наше життя нагадує гру, в якій послідовно з’єднуємо крапочки, малюємо лінії від крапки до крапки так, що виходить малюнок. Вкінці свого життя св. Іван Боско побачив дуже красивий малюнок. Ми також покликані малювати. А вкінці ми зможемо побачити чи малюнок Господа і наш малюнок збігаються.

Ми є немов олівець: 1) важливо, що є всередині нас; 2) ми залишаємо слід у житті; 3) олівець має резинку для того, щоб стирати – це прощення у нашому житті, коли прощаємо, забуваємо про образи і помилки інших. І останнє, четверте – найважче – це момент підстругування олівця, щоб міг бути гострим і добре малювати – маємо постійно віддавати шматочок серця, щоб бути олівцем у руках Господа.

Оплески, якими дякували всі присутні за науку Бруно Ферреро, були радісними, світлими, звільнюючими – атмосфера простоти і відкритого серця запанувала навколо. Кожен немов пройшов бліц-курс навчання цієї простоти, цього радісного легкого світла, вміння проживати своє життя серцем.

Маленька дівчинка, котра постійно бігала по церкві під час розповіді отця Бруно, була немов би живою ілюстрацією його притч – така весела, така бепосередня. То намагалася запхнути шнурок до скарбнички з пожертвами, то не могла дострибнути до ікони на тетраподі, щоб її поцілувати, а вкінці приволокла наперед великий наплічник і мамин плащ, який зімнувши поставила на наплічник і так сіла слухати отця, ставши об’єктом усіх фотографів (дуже потішно було бачити як всі вони намагаються її сфотографувати).

Бруно Ферреро пригадав нам, що кожен може писати історії, вони є готові в повітрі тільки треба бути уважними і побачити їх своїм серцем, щоб записати. Притчі є всюди, всюди є наука Божої мудрості, яку в любові можемо спостерегти.

Така велика кількість молоді прийшла послухати цього послідовника св. Івана Боско, який вчить нас мріяти так, як мріяв цей святий. Дон Боско прагнув зробити для молоді безмір добра, і він продовжує це робити через отців салезіян, він продовжує вчити нас мріяти і не боятися мати справді великі мрії.

© Уляна Журавчак

Фото: Credo

Джерело: Дивенсвіт

Запрошуємо молодь до творення молодіжного Катехизму УГКЦ

Щоб долучитись до цієї важливої праці, необов’язкова богословська освіта чи глибокі знання правд віри, адже майбутній Молодіжний Катехизм повинен розповісти про віру кожній молодій людині – незалежно від її освіти, місця проживання, воцерковлення.катехизм

Кожен з нас прагне великих звершень, втілення мрій, хоче творити щось визначне, що служитиме людям десятиліттями, а то й століттями. Для кожного важливо залишити свій слід в історії. До участі саме у такій важливій місії закликає усіх молодих людей Українська Греко-Католицька Церква устами Патріарха Святослава.

Допомогти мільйонам молодих українців в цілому світі наблизитись до Бога, зрозуміти свою віру – саме таке завдання стоїть перед цими відважними і розумними людьми, які долучаться до спільної справи.

Понад 10 років численні богослови та фахівці з інших галузей науки працювали над Катехизмом Української Греко-Католицької Церкви – книгою, яка системно та ґрунтовно пояснює усе, що має знати і в що повинен вірити кожен українець греко-католик.
катехизм
Сьогодні стоїть завдання донести зміст другої за важливістю (після Святого Письма) книги, що формує нашу віру, до молоді. Патріарх проголосив початок праці над створенням Молодіжного Катехизму – викладу віри УГКЦ у форматі, привабливому та зрозумілому для кожної молодої людини.

Ця праця може відбутись тільки за підтримки молоді. Саме тому для нас – Комісії УГКЦ у справах молоді, що разом із Патріаршою Катехитичною комісією УГКЦ є відповідальними за повстання Молодіжного Катехизму, такою важливою є Ваша думка!

Щотижня на молодіжному сайті «ДивенСвіт» з’являтимуться невеликі фрагменти Катехизму УГКЦ. Дуже просимо Вас знайти час для детального ознайомлення із їхнім змістом та коротко відповісти на запитання:

Що у цьому фрагменті для мене незрозуміле?
Яке речення чи фраза мене особливо вразили, чи вважаю їх особливо важливими?

Запрошуємо також ділитися цитатами різних авторів, які можуть допомогти зрозуміти саме цей фрагмент Катехизму. Цікаво нам буде почути і Ваші побажання, Ваше бачення майбутнього молодіжного Катехизму.

Щоб долучитись до цієї важливої праці, необов’язкова богословська освіта чи глибокі знання правд віри, адже майбутній Молодіжний Катехизм повинен розповісти про віру кожній молодій людині – незалежно від її освіти, місця проживання, воцерковлення. До слова, маємо гарний приклад такої праці, коли творився катехизм YOUCAT.
катехизм
Питання та думки не мусять бути «правильними». Вони повинні бути важливими саме для Вас! Єдине, що не допускається – це образи та наклепи.

Кількість коментарів до тексту необмежена. Просимо не відповідати на коментарі інших читачів. Обговорюйте фрагменти Катехизму з друзями та спільнотами, залучайте до нашої спільної праці якомога більше осіб. Дуже Вас просимо не залишитись осторонь!

Зі свого боку обіцяємо, що думка кожного буде почута і жодна особа, яка активно долучиться до цієї місії, не буде забута!

Разом ми творимо Єдиний Молодіжний Простір Української Греко-Католицької Церкви!

Фото: YOUCAT

Джерело: Дивенсвіт