Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

8 серпня

Через те саме, що християнин молиться, сонце Бо­жої любові і Божого милосердя просвічує його душу. Він зачинає в Божім світлі віри дивитися на світ і жит­тя. Перед собою бачить дорогу правди, справедливос­ти, обов’язків, праці яснішої. Приємність, власне до­бро, самолюбство, умисність тратять поволі для нього ту злудну, приманливу силу, яку мають для зіпсованої природи. Набирає в житті якоїсь сили, відваги, спокою, котрі лиш рідко має людина, що не звикла входити в себе і вникати в тайни своєї власної душі. В пам’яті про ближнього пробуджуються в душі благородніші почут­тя любові ближнього, милосердя. А передовсім з часом запалюється ясний і частий промінчик Божої любові. Віра стає живішою і зачинає дійсно просвічувати ціле життя. А в її світлі зовсім інакше виглядає цілий світ.

Те, що блищить в очах людей навіть тоді, коли є за­бруднене гріхом, людська слава, гріш, вигоди і приємнос­ті тіла так тратять з часом значення, так можуть навіть обриднути душі, що християнин поволі учиться на мо­литві й не лише на молитві легковажити ті злудні добра і в міру того легковаження цінити духовні і вічні добра, а радше на молитві учиться цінити всі речі за їх власною, дійсною вартістю, а не за смаком, який мають.

В тім самім світлі віри, яке просвічує в молитві і наби­рає через молитву важного і чимраз важнішого значення в очах християнської душі, стає важна, велика, єдина спра­ва вічного спасения через сповнення Божих заповідей.

І сам Божий закон у світлі Божої молитви постає ін­шим. Він був для християнина тяжким, видавався твер­дим; тепер лише стає на душі ясним, що “ярмо його лег­ке і тягар його милий“.

Ще більше того Божого світла – і душа буде могти го­ворити з Давидом: “Я радуюся дорогою Твоїх свідоцтв по­над усі скарби” (Пс. 118,14). “Ліпший для мене закон уст Твоїх, ніж гори золота й срібла” (Пс. 118,72). “Тим і лю­блю Твої веління над золото і над топаз” (Пс. 118,127).

1911 р., лютого 12, Лаврів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних”Про молитву”

365 днів з Великим Митрополитомроздуми на щодень

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


чотири × 8 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>