Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

31 липня

“Слава Отцю, і Сину, І Святому Духу”.

Коротке слово, а безконечна глибина тайн. Поча­ток всякого існування і ціль людського життя, джерело всякого добра, а радше єдине добро, що містить у собі всі добра, єдине щастя нашої будучності, вічне життя і вічне спасения, безконечна суттєва любов, океани милосердя, єдина наша надія, єдиним предмет любові найвища правда Божого об’явлення, блиск надпродної краси, в порівнянні з котрим гасне сонячне світло сонце правди, котре дає життя, поза котрим безконечна темрява і безодня смерти.

А серед тої Трійці пресущественнии і божественний Той, Котрий в людській природі розп ятий за нас; Той, чу­дом любові Котрого живемо, Котрий перебуває на наших престолах, сходить до наших сердець у святім Причасті.

Яке предивне таїнство! Тут з нами тихий, смиренний, до нас подібний, терплячий, падаючий під хрестом, сла­бий; а там, де ми на хвильку станули. Він всемогутній, страшний Ягве, на престолі слави в предвічнім маєстаті, в безмірній силі і спокою, а ангельські й архангельські хори не сміють очей своїх піднести на блиск Його лиця.

Чи то не хвиля, в котрій душі повинно видаватися, ЩО час вже проминув та настала вічність? Чи то не хвиля, в котрій християнська душа в почутті любові до безко­нечної доброти Бога має передсмак того, що станеться блаженством в небеснім царстві? Так. як там, дивлячися лице в лице трьох Божих Осіб, дивиться і не може нади­витися, тішиться і не може натішитися в розкоші, лю­бові, співає Богови пісню хвали, так і тут любов до Бога рада б бодай на хвильку розкішшю душі пристанути до любові Бога і тою любов’ю бодай на хвильку натішитися. Хотіла би в тім слові бодай хвильку тривати, в те слово вложити душу,життя, бодай на хвильку нагріти« в міннях того сонця, бодай каплю води зачерпнути з тої криниці,бодай ще раз відітхнупіти, бодай ще раз подивитися на ту красу, щоби той образ вбити собі в пам’ять і просвітити ним розум, і загріти ним серце, і лише ним жити в будуччині, лише з нього черпати силу і ним тішитися, і Бога над усе, над усе любити.

1910 р., березня 7, Лаврів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства “Про молитву і церковне правило”

 365 днів з Великим Митрополитомроздуми на щодень

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


× три = 27

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>