Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

21 вересня

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Любов і милосердя материнського Серця Марії з без­конечною любов’ю і безконечним милосердям Серця Христа Спасителя, вказуючи нам любов і милосердя Ма­тері, так злучені з любов’ю і милосердям Сина в одно, що, прибігаючи до Сина Марії, Ісуса Христа, тим самим умоляємо і Його Матір, а всіма молитвами і проявами культу супроти Матері прославляємо і величаємо Сина. Ті дві пресвяті Особи – Ісус Христос Богочоловік і Пре­свята Його Мати Марія – так і представлені у святому Євангелію: Поклоняючися новонародженому Божому Синові у вифлеємському вертепі, знаходимо при Ньому і Його Пресвяту Матір. А коли приступаємо на Голготі до Христового хреста, щоб Йому поклонитись, то у стіп хреста стоїть Марія Мати. Так само, коли зближаємося до престола Всевишнього, щоб небесному Отцю прино­сити євхаристійну жертву хресної смерти Богочолові- ка, то при хресті стоїть Марія. Отже, жертву Богови му­симо приносити з Нею, нашою Матір’ю. Християнська побожність стверджує цю зв’язь між Матір’ю та Сином і тією кожноденною практикою молитов до Матері Бо­жої безпосередньо після святого Причастя. У Пресвятій Євхаристії присутний, очевидно, сам Ісус Христос, але Він так злучений зі Своєю Матір’ю, що й несвідомо Її, ту нашу Матір, бачимо і відчуваємо неначе присутньою і в Жертві, і в таїнстві Христової безконечної любові.

Нехай же росте в наших серцях любов до Пречистої Діви Марії! Це ж дорога до любові Христа!

Нехай росте в наших серцях любов до Ісуса Христа, при Котрому і від Котрого навчимося любити нашу небесну Матір такою любов’ю, як на це Вона заслугує. Амінь

1943 р., травня 2-3, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних “Про почитания і посвяту себе Пречистій Богородиці”

ДЕНЬ БАТЬКА

Святий Йосиф був теслею, а ісус Христос, заки зачав учити, помагав йому, аж до Свого тридцятого року жит­тя. У праці, знову ж. Пречиста Марія як ґаздиня поряд­кувала.

Святий Йосиф був головою дому і наказував. Але як наказував, коли знав, що Ісус Христос – то Син Божий, а Пречиста Діва – Мати Божа?! Очевидно, як у чомусь щось наказав, то завжди на добре ізаєдно з любов’ю. А як дуже любив їх цілим своїм серцем! Як щиро для них працю­вав! Як запопадливо боронив їх від усякого лиха! Ось вам приклад, батьки родин! Тож і ви шануйте та любіть своїх жінок, як святий Йосиф шанував і любив Пречисту Діву! І так дітей своїх любіть, як святий Йосиф любив Ісу- са Христа! Бо хоч Ісус Христос і не був рідною дитиною святого Йосифа (бо народився з Дівиці Марії чудом ласки Святого Духа), то все-таки Йосиф був опікуном Його…

…Головою родини – муж. Його першим обов’язком – дбати о ту любов. Він має право розказувати, тож і відпо­відає за цілу родину. Має розказувати, але не так, щоби лиш йому самому було добре. Має розказувати так, щоб і жоні, і дітям було добре. Має жоні помагати. Жона не має йому служити, не є невільницею. Як чого вона не знає, має її поучити. Має до доброго провадити, до Бога. Має від злого, від гріха стеречи і все давати їй примір, як по-християнськи жити. Він мусить в не однім стерпіти, не одно простити, а мусить старатися для жони так доб­рим бути, щоби вона могла його любити і йому в життю помагати. Часто так буває, що муж в собі самім нічого злого не видить, а цілу причину злого складає на жону. Жона же, зі своєї сторони, знов думає, що всему муж ви­нен. Якби так навідворіт кожне в собі самім шукало при­чини, легко могли би направити все – і прийшло би до згоди. Нехай же муж зачне перший. Нема між вами зго­ди, любові, жона тобі, мій брате, немила, кажеш, що тебе не любить, що з такою не може бути згоди, – послухай моєї ради. Через два тижні так з нею поступай, як би тобі була наймилішою. Старайся заслужити на її любов, по­кажи їй щире серце, скажи добре слово, стерпи її, як в чім зблудить. Убери, украси її в свою любов. Обгорни її своєю добротою, а в короткім часі полюбиш її. В ній побачиш то всьо, що ти для неї зробив, і вже через те саме стане тобі милою. Хотя для тебе і не змінилася би, вже між вами буде більше гаразду. Але вона зміниться для тебе, ста­не ліпшою. Як побачить в тобі щире серце, зрозуміє, що ти не є її ворогом, що їй добра бажаєш, і полюбить тебе. Легше тобі уступить, і скорше послухає, і настане згода, і буде більше взаємної любові.

1900 р., Жовква. – Із пастирського послання Митрополита Андрея Християнська родина 1902 р., лютого 17, Крехів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея “О супружестві і родині”

365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щоден

Дізнавайтесь про нові статті по Email

2 коментарі(-ів) на “21 вересня

  1. Андрій коментує:

    Дуже гарні ці роздуми на щодень. Кожного дня стараюсь читати. Дякую Вам, що опубліковуєте такі речі. Дійсно добру справу робите=)

    • Юля коментує:

      Дуже дякуємо, що відвідуєте наш сайт, приємно, що ця рубрика є цікавою для людей ;)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


+ 7 = чотирнадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>