Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

17 серпня

На жаль, небагато християн зберігає Божу благодать, одержану у святому Таїнстві Хрещення, у великій хвилині, коли з грішників стали праведними і з дітей Божого гні­ву – Божими дітьми й наслідниками Христового царства. У праведності небагато витримує аж до смерти. Часто, аж надто часто, християни забувають на те, чим є вони, і, замість бути вірними Божими дітьми, відвертаються від Господа Бога й зневажають Його тяжкими гріхами.

Про тих нещасних людей каже святий апостол Пет­ро: “Ліпше їм було не пізнати дороги праведности, ніж пізнати й відвернутись назад від святої заповіді, котру їм передано. Бо з ними діється по правдивій пословиці: пес повернувся до своєї блювотини, й безрога, умившись, іде в калюжу” (II Пт. 2,21-22).

В наших часах може більше, ніж давно, нещасні гріш­ники наражені на більшу небезпеку, на небезпеку страчення святої віри. Всюди поміж людьми намножилися єретики, диявольські слуги, що “не служать Господеви нашому Ісусови Христови, а свому череву, солодкими словами й гарними бесідами обманюють серця просто­душних” (Рим. 16,18). У зв’язку зі своєю блудною та не­безпечною наукою, що сама віра спасає без добрих діл християнського життя, вони вчать, що через сам лише гріх невірности тратиться Божу ласку разом зі святою ві­рою. А свята Церква вчить, що благодать Божу тратиться через кожний тяжкий гріх, через свідоме й добровільне переступлення кожної Божої заповіді, хоч би раз, у речі важній. Тому й смертний гріх називається смертним, бо наносить на душу смерть страчення життя Божої благо­даті й початок вічного засудження, хоч ще й можлива для грішника дорога покаяння з Божою благодаттю.

Що кожний смертний гріх спричинює втрату Божої благодаті, це виразна наука святого апостола: “Не обма­нюйте себе, ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані м’які, ані мужоложники, ані злодії, ані захланні, ані п’яниці, ані клеветники, ані хижаки – не доступлять Божого Цар­ства” (І Кор. 6,9-10). Апостол вичисляє лише деякі гріхи, але Божа Церква учить (а свідомість християнської душі потверджує ту науку), що всі, що допускаються смертно­го гріха, тратять Божу благодать. Вони могли здержатися від гріха, могли витривати в Божій благодаті, але свідо­мо й добровільно відвертаються від Божої благодаті; їм байдуже, що “засмучують Святого Духа, котрим запечатані на день відкуплення” (Еф. 4, ЗО); їм рівнодушно, що руйнують “Божий храм, яким вони є самі” (І Кор. 3,18); не розуміють нещасні, що “хто нищить Божий храм, того погубить Бог” (І Кор. 3,17).

Нещасні, засліплені не розуміють, як це “страшно впасти в руки живого Бога” (Євр. 10, 31). Бідні, засліп­лені не здають собі справи, яке страшне засудження стягають на себе, відвертаючися смертним гріхом від Христової благодаті святого Хрещення.

1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”

365 днів з Великим Митрополитомроздуми на щодень

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


6 − = два

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>