Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

16 червня

ПОЧАТОК ПЕТРОВОГО ПОСТУ

І остови нам долги наші як і ми оставляємо долж­никам нашим “

Ті небесні слова, що нам Христос вкладає в уста, ма­ють і свою безмірну глибінь, і душі відслонюються такі далекі, такі безмірні перспективи, що знову й про ті слова треба сказати, що вони с цілим світом, є небом, що відслонюють нам найвищі ідеали християнського життя і святости. Бо прощення, дарования, якого про­симо, нам уже дане, і вільно нам з цеї криниці черпати стільки тої живої води, скільки самі схочемо; можемо собі цю криницю замкнути, можемо від неї відвернути­ся, можемо і не прийняти Божого дарунку – так посту­паємо, коли на урази пам’ятаємо. Але саме в собі Боже милосердя й прощення дане, й зіставлення Божого ми­лосердя з нашим поступованням є знову наукою, без кінця вимовною. Є прямо повторенням: “Весь той долг я дарував тобі, бо ти благав Мене. Чи ж не слід було й тобі помилувати свого товариша, як і Я тебе помилу­вав?” (Мт. 18,32).

Не дивота, що святі, як про те часто в їх життях чи­таємо, так привикли добром за зле платити, що люди, що їх кривдили або образили, могли бути певні скорше або пізніше від них заплатою дістати доказ особлившої любові. Приміром з багатьох наведу того святого, що мені на гадку приходить, – так стало поступав святий Франц Салезій. А чи ж інакше поступав святий Павло? Він, щоби стати учасником Євангелія (І Кор. 9,19-23), значить прямо, щоби спастися, “зробився всіх невільни­ком…”, “став для всіх”- значить, і для противників, і для тих, що його переслідували.

Любові не годиться ставляти границь, не можна ска­зати: досі, а не дальше. Наколи хто зі самолюбства, бо не для чого іншого, пам’ятає заподіяну собі обиду, вже не над усе любить Бога, вже себе і свою справу ставить вище Бога. І тим усяку любов свого серця з корінням вириває, бо любов або є над усе, без ніякого застереження, або її цілком нема. Так треба нам ближніх любити, бо любов ближніх є одною й тою самою чеснотою, що любов Божа. Наші відносини до ближніх не тіло нормує, а віра та Божа благодать. Та наука у цілому Євангелію, у всіх апостоль­ських посланнях, як Павлових, так і соборних, є так мно­гократно потверджена, так доказана, що не сумніваюся сказати, що це наука віри, наука, Богом об’явлена.

1932-1933 рр., Львів. – Із праці Митрополита Андрея Божа мудрість”

365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


7 − шість =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>