Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

14 липня

А що ж сказати про потрясаюче враження, яке мусить справити на християнина торжественна хвиля, коли проповідує вже не хто інший, а сам учитель народів ве­ликий Павло? А коли до того на тій проповіді вам про себе говорить, оповідає про свої видіння і про те, як був взятий до третього неба так, як це щороку буває в вели­кий його празник, то дійсно не може душа не думати, що є не на землі, але в небі, не може не замовкнути бодай на хвилю все, що в житті низьке, брудне. Тоді лиш високі і благородні почуття підносять душу понад власне жит­тя, понад власне існування в якусь вищу і кращу сферу.

“Стоячи в церкві, нам здається, що ми знаходимось у небі” (молитва під кінець утрені в піст).

Однак, розмовляючи зі святими, хоч би найвищими, можемо мати ще почуття, що говоримо до таких людей, як ми, хоч ліпших або бодай в часті нам рівних. Почуття християнської побожности, звернене до них, буде ще чи­мось, неначе чисто людським, хоч вже високим. З якими почуттями прийдеться звертатися християнській душі до Пресвятої Богородиці Марії? Як буде битися серце, коли сама Цариця Богородиця зверне на нас очі, щоби слухати нашої бесіди, прийняти нашу просьбу, піднести материнську руку над головою, щоби нас благословити?

А що ж сказати про хвилю, коли стане серед своїх вірних і Сама піднесе голос, щоби на хвалу Предвічного заспівати благодарственну пісню за воплочення Божо­го Сина “Величає душа моя Господа”.

А коли за Нею слово в слово повторюємо молитву, чи ж може бути, щоб ми допустили в храм нашого серця чужі, не святі гадки? За хвилю маємо ставати перед са­мим Престолом Бога Саваофа. Всяке створіння мовкне. Все, що є сотворінням, хоч би найвищим, никне з-перед очей. Все, що земне і дочасне, хоч би найсвятіше і най­вище, маємо лишити за собою і на хвилю станути перед лицем Предвічного. Маємо перенестися в країни вічнос- ти, де нема вже часу, і віддати поклін богопочитання Тому, Котрий всюди є присутній, є понад всяке місце і живе в світлі неприступнім…

1910 р., березня 7 (20), Лаврів.Із пастирсь­кого послання Митрополита Андрея до духо­венства “Про молитву і церковне правило

365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


3 + сім =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>