Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

11 жовтня

Але як любити?

Та легко було б так людей любити, коли б вистар­чали тут самі тільки слова! Але самі слова не вистарча­ють! Тут треба ще й діл любові! “Дітоньки, не любіть словом, ані язиком, а ділом і правдою!” – мовить святий Йоан (1 Йо. 3,18).

Свою християнську любов треба ділами доказувати! Всяке тут говорения пусте, коли за ним не йдуть діла!

А ще пустішим є запевнювання про любов, коли проти­вляться йому діла.

Любов полягає в цьому, щоб бажати другим добра і, оскільки це можливе, причинятися до нього. Хто прав­диво любить, той дбає про других, їх добро лежить йому на серці.

Приклад. Щоби представити нам справжню любов, оповідає Ісус Христос таку притчу (Лк. 10, ЗО): Один чоловік, їдучи з Єрусалима до Єрихона, впав по дорозі в руки розбійників. Важко побили його, обдерли, огра­бували та напівживого полишили на дорозі. Переходив тією дорогою фарисей, поглянув на нещасного – та й пі­шов далі. Так само зробив жидівський священик і левіт. Третій надійшов цим шляхом самарянин. (А треба вам знати, що в цьому часі самаряни жидів, а жиди самарян страшно не любили, просто не могли себе стерпіти). Але як тільки поглянув самарянин на пораненого жида, то зовсім не зважав на те, що це жид! Мерщій підніс ране­ного, змив його рани, намастив та обв’язав їх, всадив на свого осла і відвіз до найближчої гостинниці. Тут віддав його господареві гостинниці в опіку, заплатив за нього та прохав старанно зайнятися ним, доки ранений ціл­ковито не вилікується. Та ще й обіцяв цьому господаре- ви повернути все, що видасть на нього.

Ось діло милосердя! Ось діло любові! Скільки ж до­вкруги нас усякої біди й терпіння, скільки нагоди до та­кої любові!

А хто живить у серці християнську любов, той по можності старається зарадити тій нужді та втерти сльо­зи тих, що плачуть. Якщо не може дати більшої милос­тині (бо сам, наприклад, мало що має), нехай принай- менше дасть кусок хліба чи склянку води, принайменше добрим, теплим словом нехай потішить, своє співчуття викаже та радою, а то й ділом нехай допоможе!

1901 р., січня 4, Станіславів, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних “Найбільша Заповідь”

365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


+ 5 = тринадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>