Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

Особливе Різдво в родинному колі

Ох і зимно на дворі! Мороз – ух! Ні, не так. МОРОЗ!!! Такого холоду Львів не бачив як мінімум з минулої зими, а може й навіть з позаминулої, а то й ще раніше.

Та не зважаючи на таку справжню сувору зимову погоду, котра всього за кілька хвилин, а то й секунд вкриває рум’янцем наші носи і щоки і охолоджує пальці на руках-ногах, серце кожної людини сьогодні зігрівається теплом Вифлеємської зірки, яка звіщає всім-всім довкола про дивну історію народження Божого Дитятка.

Так, 5 січня, до Львова завітали 46 дітей разом зі своїми вихователями з Луганської області, що разом з волонтерами “Центру Опіки Сиріт”, розпочали свою невелику мандрівку у вир Різдва.

Поселившись в смт. Рудно, в приміщенні Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, волонтери і діти приступили до більш ближчого знайомства одне з одним. В переддень великої підготовки до Святої Вечері малеча через велику гру більш глибше ознайомились з подіями давньої-давньої Святої ночі, коли Ісус прийшов до людей. Чотири  команди сформовані з дітей, через цікаві ігрові завдання збирали виграшні трофеї, котрими в той день були фігури персонажів різдвяної ночі – ангели, пастухи, мудреці.

Наступного дня діти вирушили у невелику поїздку до Львова, де мали можливість  ознайомитись і розглянути архітектурні пам’ятки центральної частини міста, за допомогою екскурсійного «Чудо-поїзда» і робити свої кроки підземеллям Гарнізонному храму свв.. ап. Петра і Павла. Вернувшись в свою «домівку», діти разом з волонтерами, колядували та своїми руками допомагали готувати одну з страв особливої в році вечері – вушка з грибною начинкою. А десь близько половини шостої вечора, прийшла та сама пора, на котру всі так чекають на початку січня кожного року.

Світло свіч на столі, як завжди, по-своєму, тепло запрошувало усю родину до столу, покритого сіном та обрусом, зі своїми традиційними дванадцятьма стравами. Родина, котру зібрав стіл того Святвечора в приміщенні семінарії була надзвичайно великою – разом з дітьми з Луганщини тут це Різдво також переживають і діти з смт. Журавно. Таким очікуваним в той день вітанням «Христос Рождається!» кожен з нас робив свої нові кроки в світло дня народження нашого Бога. Добрі домашні страви і коляда і, направду, родинний затишок, робили цей вечір, мабуть, як завжди, неподібним на всі інші вечори в році. А Святкові Богослужіння, котрі опівночі розпочинались, уже на весь голос звістили, що Всемогутній Господь знову прийшов до нас.

Ранок Різдва, а зрештою як і весь день, вітав нас усіх, мабуть, ще морознішою погодою, ніж напередодні. Діти знову відвідали Львів – цього разу музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай», де була проведена екскурсія будівлями з минулого та був приготовлений на обід теплий борщ і куліш. Перед вечерею діти зі слів наших волонтерів дізнались про деякі моменти Літургії та про особливості Тайни Сповіді. А після вечірнього поповнення балансу своїх животів, діти веселились на драйвовій дискотеці, організованій братами семінарії. Пострибали, поскакали, потанцювали, цілу купу сил, що ще була того вечора, залишили на танцювальному майданчику і… понесли свої ноги до теплого ліжка.

Ранок 8-го січня. Очі розтулили – повставали. Новий день приніс нову зустріч зі Львовом та колядою. Діти відвідали святкову Літургію в Гарнірованому храмі святих апостолів Петра і Павла, значна частина з них приступили до тайни Святої Сповіді та Причастя. Після закінчення Літургії, всіх присутніх парафіян і гостей храму, в тому числі і дітей з Луганщини, своїми гучними і радісними мелодіями колядок, звеселяв духовний оркестр Львівської Духовної Семінарії Святого Духа УГКЦ – після закінчення їх такого собі невеликого концерту, ноти різдвяних пісень в головах лунали і наспівувались ще довго. Смачно пообідавши в кафе «Цісар», діти мали можливість погуляти центром міста, після чого всі пішли на оглядини собору Святого Юрія. Доставлені колесами великого автобуса до місця свого перебування, всі, зігрівшись, пішли на вечерю. А потім всіх-всіх чекала нова зустріч з ким? чим? чим? ким? – правильно, з вертепом, на цей раз підготовлений спільнотою при храмі Всіх святих українського народу. А вже після перегляду різдвяної історії, усіх чекала хто? що? що? хто? – ага, і знову правильно, запальна дискотека. Кажу вам зараз радісним тоном «ой» і говорю до вас відверто, бо сам то бачив своїми зеленими очима – діти з волонтерами і волонтери з дітьми наскакались так, що огого і огого-гого-гого! Це було хороше закінчення насиченого подіями дня.

Третій день різдвяних свят подарував усім поїздку, котра складалася з таких собі двох частин. Перша – це відвідини м. Жовкви. Екскурсія її, направду, визначними історичними місцями була доповнена зворушливою різдвяною історією у вигляді невеликої сценки за участі жовківської молоді – аніматори МоКаДо. Другою частиною маленької подорожі стала зупинка в монастирі о.о. Василіан, що у с. Крехів. А вже по приїзду назад був знов той вечір, коли була смачна вечеря і не менш «смачні» танці з запальними бансами. Скажу вам, що після наших чергових диско-пляцків, чогось того вечора усі скоро спати не могли влягтись – чи то наспівували мелодії пісень, чи то повторювали їх рухи, чи то просто гасали коридорами, бо «ай не хочеться спати».

Як би там все не було, ніч минула швидко і прийшов-прилетів-настав останній день нашого табору. Ех – так швидко! Ну як так швидко могло пройти тих п’ять днів нашої “Різдвяного табору” і настати той шостий, котрий приніс слова «до зустрічі» між волонтерами Центру з одного боку, і дітьми по-іншу сторону. Але до самого прощання в нас був ще цілий день, наповнений майстер-класами по виготовленню вервиці та виробів із сіна. А на останку діти по своїх командах намалювали подячні плакати, на яких зобразили свої враження від “Різдвяної школи” та слова подяки усім хто долучився до організації цього табору.

Ну, от і все. Якось так пройшов наш табір. Але тут я вам тільки попробував дуже коротко передати словесно все те, що в ньому було. А щоб розказати вам, що в ньому було і емоційно-радісного, і різдвяно-піднесеного, і ще багато іншого такого, що торкається частинок душі і точно буде змальовувати в пам’яті приємні кадри спогадів – мені прийдеться писати стільки тексту, що вам всім буде аж нудно його читати. Справді, було просто круто.

Знаємо і розуміємо, що за цих кілька днів, особливо в часі саме екскурсій містом, і діти, і вихователі, дуже померзли, бо і самі волонтери, перебуваючи разом з ними на такому незвичному холоді, власними пальцями своїх нижніх кінцівок відчували усю силу цьогорічної зими.

Щиро віримо і глибоко надіємось, що якою б не була погода десь за вікном, у серцях гостей зі сходу, вона була особливо хорошою, світлою та радісною. І взагалі, я щось так собі думаю – чи може вона бути іншою, якщо зараз в ці особливі, святкові дні, глибинки кожного з нас ніби наповнюють своїм ясним світлом добрі слова ангела, подібно до того, як він явився дві тисячі років назад пастухам у полі. А ті слова, немов рядками веселої і такої улюбленої для нас всіх з дитинства колядки, з надзвичайною радістю звіщають нам і всьому люду – «Бог ся Рождає!».

Більше фотографій Ви можете переглянути в альбомі.

Андрій Гринда, волонтер ЦОС

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Один коментар на “Особливе Різдво в родинному колі

  1. [...] статті Андрія Гринди, волонтера ЦОС: Особливе Різдво в родинному колі та [...]

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


п'ять × 2 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>