Молитовне життя
Молитовна зустріч,
2-ий понеділок кожного місяця, храм Петра і Павла
Волонтерське життя
Волонтерське життя
Спортивне життя
Спортивне життя
Чемпіонат з міні-футболу серед інтернатів, відкриття з 30 вересня
Таборове життя
Таборове життя
Соціальне життя
Соціальне життя

Джек-пот для душі (ФОТО)

Підніміть зараз руку, якщо ви бачили колись в одну мить більш як півтисячі дітей в одному місці. Підняли? Так, ні?!

Подумайте – це більш як півтисячі дітей! Якщо в вас ваша верхня кінцівка потягнулася догори, значить вам колись таки дуже повезло. Бо бачити стільки дітвори в одному місці – то як джек-пот для душі. Справді. Бо можливість зустріти таку велику кількість дітей за такий короткий час мені ще ніколи не випадала. Ну, до ось цих от гаївок. Так, минулими роками на подібних великодніх забавах, організованих ЦОСом, число дітей завжди рахувалось сотнями, але цього разу нам вдалось зібрати їх найбільшу кількість.

А тепер собі уявіть – якщо ви не були з нами – або згадайте – якщо були – як весь той дитячий цвіт з повними «великодніми кошиками» щирих емоцій бігав, стрибав, водив гаївки, майстерував на різних майстер-класах, співав пісень, грався в різні забавки, а під кінець ще й «куражився» і «відривався» на дискотеці. А ще були концерт, виступи дітей на сцені і танцювальний флешмоб.

Чесно вам признаюсь, що ні концерту, ні виступи дітей, ні самого флешмобу я на свої очі не бачив, бо весь день так, гм, хотів їсти, що провів його на території кухні гаю. Про їсти – жартую, про кухню – правда. І якщо звуки концертної програми, котрі піднімалися в повітря і долітали до самої кухні, я чути міг, то виступів дітей на сцені і самого флешмобу в прямому ефірі видіти не вдалось. Але передам вам слова моїх друзів-волонтерів, котрі ділились своїми враженнями і казали, що і виступи, і флешмоб вдались! Флешмоб я (і може ви так само) частково міг вже потім переглянути на відео, виставленому на сторінці нашого Центру у фейсбуці. Але це тільки кадри з відео, а вживу воно ж то все в рази краще виглядає. І після того як я подивився ті відео, можу сказати, що таки багато пропустив, бо сам танець був просто крутим!!! А те, що старались усі – як діти, так і волонтери з вихователями – то навіть мови нема. І на якусь хвильку часу я собі спробував уявити можливість подивитись на той флешмоб з висоти. Тоді ця групова танцювальна картина, мабуть, здавалась би схожою на рухливі пелюстки красивої ніжної квітки, котра розцвіла посеред зеленого поля і якою так лагідно та любо грається легкий вітерець. Скажете, вигадую? Може, може… Мені знаєте що цікаво: що, дивлячись на ці хореографічні починання усіх присутніх, думав наверху собі Той, Хто сам і організував отаку масову постановку? Що, що?! Він разом зі всіма повторював елементи танцю і веселився прямо там на трав’яній галявині? Гммм…

А знаєте, що ще було? Обід, ага. Без нього ніяк. І про нього я вам можу розказати більше. Але не буду, бо сам захочу зараз їсти і ще вас напоумлю до такої спокуси. Скажу хіба, що діти з ложками в руках до роботи за столами на кухні брались дуже завзято. Напевно просто тому, що хотіли їсти. А чого б іще! Бо їсти то воно як не крути і не верти протягом дня все одно хочеться. А якщо зважити на те наскільки непосидючою і активною була програма за усі години всього фестивалю – шлунок в такій обстановці точно буде налаштовувати себе на нову музичну хвилю. Тому поповнити фізичні сили, щоб потім знову продовжити енергійно, гарно і здорово проводити час, конче було треба. Та й сам обід був також на вулиці – а воно знаєте як цікаво поїсти, так би мовити, на природі. Що їли? Борщ і куліш, а разом з ними кусали і великодній хліб – без нього в ці дні не обходиться жоден стіл. А яким обід був добрим – уммм! Ні, не уммм, а уммммммммммммм!!! Серйозно вам кажу, сам пробував.

Насправді, багато всього було в той день. І про вищезгадане можна ще говорити і говорити. Але щоби не забирати багато вашого часу і довго не розповідати, просто наголошу – «фестивалили», як то кажуть, по повній програмі. Без всякого перебільшення. В той день прохолодно було тільки на вулиці. Бо в настрої, який передавався від одного усміхненого обличчя до іншого і вирував тоді в Шевченківському гаю, відчувались тільки тепло, радість, щирість справжніх найкращих позитивних емоцій. І ці відкриті непідроблені відчуття були як і в тих, хто віку шкільного, так і в тих, хто давно чи не дуже вже поза стінами свого освітнього навчального закладу.

День дійсно був особливим. Такий день не просто відкладається в певній ділянці головного мозку людини і відтворюється роками в приємних спогадах, а просто залишається і живе в серці. Справді. Такий час наднеобхідний усіх цим дітям. Бо саме через такі миті в них пустота буднів наповнюється частинками щастя, надії та любові. Такий день потрібний і тим, хто допомагає його зробити таким для дітей. Бо, побачивши сотні пар щасливих, блискучих не від світла сонця дитячих очей розумієш, що якраз ті самі щастя, надія та любов обов’язково засіваються і проростають в їхніх серцях.

Андрій Гринда, волонтер ЦОС

Читайте також: “ЦОС” разом з дітьми провів Фестиваль в часі Христового Воскресіння

Відверто поділюся, вперше організовувала такий масштабний захід для стількох діток.

Мої враження?! Це – БОМБЕЗНО! Я щаслива від того, що є люди, яким НЕ байдуже! Які готові приділити свій дорогоцінний час не тільки на свою сім’ю, діток, друзів та роботу, а й для тих, хто цього потребує не менше за інших. Я щаслива від того, якими усміхненими і наповненими радістю, вони поверталися додому!;) Якими яскравими вони були на сцені, якими вільними у танці, якими щирими і відвертими у спілкуванні! І направду велика вдячність тим, хто долучився до такого грандіозного свята! Всім волонтерам! Це люди, без яких в жодному разі не було б так цікаво малечі! Операторам, звукооператорам, фотографам, хлопцям, які монтували сцену, технічній групі, нашим поварам, членам жюрі, нашому DJ-ю.

Вихователям та батькам, адже привезти діток, зорганізувати їх – це теж клопітка праця. Це взагалі великий подвиг, як на мене, з кінця області їхати в дорогу для того, щоб повеселитися! Дати можливість дітям трохи більше простору, ніж зазвичай. Нашим медіа партнерам, нашим благодійникам, простим людям, які просто прийшли подивитися, ЯК воно :)

Мої найбільші хвилювання стосувалися флеш-мобу, адже я за нього відповідала. І ви собі не уявляєте, як всі злилися напередодні фестивалю!) Як переживали, чи подужаємо, чи вдасться нам це, чи була це правильна затія. І що ви думаєте?! Це було краще того чого я очікувала! В один подих ми танцювали так, ніби це було відпрацьовано ще до самого фестивалю. Кожен їхніх жест, кожен рух випромінювали тепло! І хто б сказав, що нам в той день було холодно, той сильно помилявся б! Їхня енергетика була настільки безмежною, що Сонечко не могло до нас не прийти в гості.

З великим нетерпінням чекаю наступного року, бо абсолютно впевнена в тому, що він буде ще потужнішим, ще оригінальнішим і ще масштабнішим!

Слідкуйте за нами, бо життя – це не те, що буде надалі, ми і є самим життям, і Ви побачите, яким яскравим воно може бути у Вас. Непрогавте це!

Юлія Василець, волонтер ЦОС

Кожен з Вас може переглянути фото, клікнувши на фото нижче!

Дізнавайтесь про нові статті по Email

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


8 − = шість

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>